15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

    15 лютого 2010 року виповнюється 21-ша річниця виведення радянських війск з Афганістану. Щорічно напередодні цієї дати ми віддаємо данину пам'яті та поваги воїнам, які загинули, виконуючи свої військові обов'язки. Біля їхніх могил лунають промови, звучать клятви, молитви. Майже в кожному українському місті і селі встановлено їм пам'ятники, пам'ятні знаки, у храмах служать по них панахиди. Афганістан і сьогодні залишилася країною, на території якої як на шаховій дошці інші країни міряються між собою силою, залучаючи до бойових дій ті чи інші сторони місцевого населення. Спочатку Російська імперія змагалася з Великобританією, пізніше Радянський Союз із Сполученими Штатами Америки. У квітні 1979 року, через рік після "квітневої революції", одночасно в усіх провінціях Афганістану почалося повстання проти комуністичного режиму. Падіння Кабулу і прихід до влади ісламських фундаменталістів могли привести до безладдя серед мусульманського населення радянських центрально-азіатських республік. Радянський уряд стурбувався такою перспективою, а ще він не хотів послаблювати свого впливу в Афганістані. Радянське вторгнення було проведено за зразком вторгнення в Чехословаччину в 1968 році. Першими висадилися 24 грудня 1979 року на аеродромі Баграм, поблизу Кабула, частини 105-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії. Одночасно в Афганістан вступили через Кушку і через інші прикордонні пункти 357-а і 66-а моторизовані стрілецькі дивізії. У лютому 1980 році контингент радянських військ в Афганістані досяг 58.000 чоловік, а в середині 1980 року в Афганістан були введені додатково 16-а і 54-а мотострілецькі дивізії. Афганська армія чинила інтервентам завзятий опір. Їм допомогали гори, складний рельєф місцевості, які займають велику частину Афганістану. Отже, будь-яка наземна операція проходила з неймовірними труднощами. Афганська війна тривала з 25 грудня 1978 до 15 лютого 1989 року, тобто майже 10 років. У якості радянських військовослужбовців загинуло 2572 українців (17,09% усіх втрат). Із 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч (24,19% загальної кількості) становили громадяни України, причому за післявоєнний час (1989-2009 роки) від хвороб та від наслідків бойових поранень померло в два рази більше українських ветеранів Афганістану, аніж у роки афганської війни. Усі вони виконували військовий обов'язок, ставши засобом реалізації чужої політичної авантюри, яку розв'язали керівники колишнього СРСР. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.