8 березня 2010 року – 67-а річниця бою радянсько-чехословацьких воїнів з фашистськими загарбниками  в с.Соколове

8 березня 1943 року, обійшовши Таранівку, гітлерівці кинули на захисників с. Соколове великі сили: 60 танків, близько 30 бронетранспортерів і до двох батальйонів автоматників. Батальйон "Свобода" займав ділянку оборони протяжністю понад 10 кілометрів. Безпосередньо в с. Соколове оборонялася 1-ша рота батальйону "Свобода" під командуванням надпоручика Отакара Яроша. Він був добре підготовленим командиром, хоробрим воїном. О.Ярош особистим прикладом вів воїнів у контратаки, в критичний момент сам брався             за         автомат          чи        протитанкову            рушницю.

Мужньо билися чехи і словаки на українській землі, відбиваючі натиск ворога, що мав переважні сили. Незважаючи на героїчний опір захисників Соколове, гітлерівцям вдалося прорватися до церкви, де був командний пункт, і захопити частину села.

На допомогу роті О.Яроша з хутору Миргороди був направлений взвод Гинека Ворача, готувались до контратаки десять танків з бригади полковника Ф.Рудкіна.

Близько 19 годин вечора полковник Л.Свобода віддав наказ про вихід з бою. О.Ярош не отримав цього наказу, телефонний зв'язок був перерваний, зв'язкові вчасно не прийшли. Він особистим прикладом вселяв мужність і хоробрість у своїх воїнів. У бою в с. Соколове Ярош був тричі поранений, але продовжував керувати боєм і битися до кінця. Він похований в с.Соколове, за визволення якого беззавітно бився, виконуючи свій патріотичний        і інтернаціональний обов'язок. В українській землі залишилися спати вічним сном 103 чехословацькі воїни.

Ми живемо в різних країнах з тими, хто розділяє нашу пам'ять. Нехай не існує вже зараз навіть тих держав, з ім`ям яких йшли на смерть наші герої – ми пам’ятаємо, що на полум’яному березневому снігу кров`ю скріплено зв'язок між багатьма народами.