2 березня 2010 року – 67 років подвигу гвардійців-широнінців

Таранівка... Це одне з святих місць на Зміївщині, де кожний метр землі политий кров'ю.   Шістдесят сім років тому тут вкрили себе немеркнучою славою кращі сини нашої Батьківщини. Тут пролилась кров захисників  краю, тих, хто в тяжкий час заради рідної землі підставив свої груди під ворожі кулі і багнети, хто  не зганьбив честі прапору свого полку,  не відступив, але поліг в жорстокому бою.  Навіки в пам'яті нащадків залишаться хоробрі воїни  взводу лейтенанта Петра Широніна і всього 78-го гвардійського полку К.В. Білютіна, що  був одним із ланцюгів оборони Зміїв – Дудківка – Таранівка – Мерефа навесні 1943 року.

2 березня 1943 року на залізничному переїзді  Безпалівка - Таранівка німецькі дивізії були зупинені піхотним взводом лейтенанта Широніна,  головним завданням для якого  було утримання позицій  скільки  можливо.

Декілька разів ворог танками, бронетранспортерами і піхотою атакував захисників залізничного переїзду, але кожного разу вимушений був відступати. І хоч перед кожною атакою ворог проводив артпідготовку і наносив удари з повітря, герої зустрічали фашистів вогнем із гвинтівок, автоматів і ручних кулеметів. А після того, як гітлерівський танк роздавив їхню єдину протитанкову гармату,  гвардійці з гранатами в руках кидалися під ворожі танки, намагаючись знищити якомога більше сил противника. Бійці стояли насмерть. В середині дня 2 березня гітлерівцям вдалося прорватися до центру Таранівки з другого напрямку і потіснити наших піхотинців. Зав'язались запеклі бої в районі церкви.  На допомогу гвардійцям прийшли танкісти 19-ї окремої танкової бригади. В першій половині дня 6 березня гітлерівці були вибиті з Таранівки. Головне завдання, поставлене перед дивізією, гвардійці виконали.  Затримка ворога в районі с.Таранівки дала можливість радянським військам ліквідувати загрозу оточення м.Харкова.   26 серпня 1943 року воїни 353-ї дивізї і   46-ї армії звільнили с.Таранівку від німецько-фашистських загарбників.

За бої в с.Таранівка полковник Білютін і 25 бійців-широнінців удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. Більшість бійців загинули смертю хоробрих. Залишилися живими лише шість: П.М.Широнін, І.П.Букаєв, І.Г.Вернигоренко, В.Л.Ісаков, О.Ф.Торопов, і О.М.Тюрін.

Минає невтомний час, мало лишилось ветеранів Великої Вітчизняної, які мужньо вибороли перемогу в тій страшній і жорстокій війні. Але їхній патріотичний дух був і залишається для наступних поколінь прикладом самовідданої любові до своєї Вітчизни.

Імена героїв – широнінців  увічнено в назвах.  Ім'я ''Широніно''  носить залізнична станція.  Одна з нових вулиць міста Харкова, де  в будинку №38 жив Іван Григорович Вернигоренко, носить ім'я ''Гвардійців Широнінців''. На цьому будинку встановлена дошка ''Вулиця названа на честь 25-ти гвардійців, які під командуванням гвардії лейтенанта П.М.Широніна повторили біля села Таранівки безсмертний подвиг героїв-панфілівців. В місті Змієві є вулиці Широнінців і  Вернигоренка.  Борознять води морів і океанів  супертраулери-рибозаводи ''Герої-широнінці'', ''Олександр Тюрін'', ''Кіндрат Білютін'', побудовані на Миколаївському суднобудівному заводі.  Подвиг гвардійців був відображений в кінофільмі ''Соколово'' кіностудії ''Барандов'' (ЧРСР) та ''Мосфільм'' (СРСР), зйомки якого  проходили на місцях боїв.  Міністерство зв'язку СРСР разом з Зміївським відділенням філателістів випустили ряд конвертів, марок і спецштампель, присвячені темі боїв в Таранівці.

Свято шанують пам'ять про воїнів-захисників Таранівки жителі села. На місці подвигу відкритий пам'ятний знак, а в центрі села - пам'ятник загиблим гвардійцям. Місце бою – поле - завжди упорядковане.  Щовесни засіває його ветеран праці Таранівської птахофабрики А.І.Кириченко. Учнями місцевої школи завжди доглянуті братські могили. В приміщенні Таранівської ЗОШ І-ІІІ ст.  відкрито Музей гвардійців-широнінців –  дітище колишнього шкільного гуртка. Напередодні  40-річчя Перемоги музей отримав звання Народного.