Аспекти співпраці України з НАТО

НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору – міжнародна організація, ств орена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки згідно з принципами  51 статті Статуту ООН.

 Відповідно до Вашингтонського договору кожна держава-член Альянсу несе додаткову відповідальність та користується перевагами від участі у системі колективної безпеки. У Ст. 5 ведеться про те, що збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що “вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них … надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні”. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки.

  В часи холодної війни Альянс ніколи не використовував військову силу проти третіх країн або з метою впливу на своїх держав-членів. (Водночас, СРСР на чолі Організації Варшавського договору (ОВД), який у 1954 році подавав заявку на вступ до НАТО, але отримав відмову, без вагань застосовував засіб військового втручання у внутрішні справи союзників по соціалістичному табору в Угорщині 1956 р. і Чехословаччині 1968 р.)

Сьогодні членами НАТО є 28 країн: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Словенія, з 1 квітня 2009 року повноправними членами НАТО стали Хорватія і Албанія.

детальніше>>

"Нові правила ввезення та реалізації мобільних телефонів - перший крок до захисту прав громадян від "сірого" ввозу та його наслідків". Володимир Звєрєв

Член Національної комісії з питань регулювання зв'язку Володимир Звєрєв і заступник начальника Українського державного центру радіочастот Володимир Кириченко прокоментували на брифінгу в Харківській облдержадміністрації нещодавно ухвалені рішення про надання дозволу на ввезення в Україну радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, а також порядку їх реалізації.

За словами учасників брифінгу, нові нормативно-правові документи передбачають створення єдиного реєстру легально завезених в Україну телефонів. Операторів мобільного зв’язку зобов’яжуть вживати заходи щодо абонентів, чиї IMEI-коди телефонів не будуть занесені до цього реєстру.

На думку Володимира Кириченка, таке рішення не лише позитивно вплине на український ринок мобільного зв’язку, але й збільшить доходи до державного бюджету.

Новий механізм ввезення та реалізації мобільних телефонів - перший крок до захисту прав громадян від "сірого" ввозу та його наслідків, вважає Володимир Звєрєв. А це, насамперед, безпечність продукції для здоров’я громадян та попередження крадіжок телефонів. Бо, за словами Володимира Кириченка, щороку офіційна статистика встановлює близько 500 000 крадіжок телефонів.

Учасники брифінгу наголосили на тому, що власники мобільних телефонів, які будуть діяти в мережах операторів до 01.09.09, можуть не хвилюватися з питань їх обслуговування мобільними операторами.

Згідно чинного законодавства, всі мобільні телефони, які підключені до мережі мобільних операторів і діють в їх мережах на цей час і до 1 вересня 2009 року включно, незалежно від терміну підключення, автоматично вважаються законними. ІМЕІ-коди цих телефонів автоматично вносяться самим оператором до бази даних, яка ведеться Українським державним центром радіочастот.